Полонених в’язнів із окупованих тюрем Херсонщини росіяни вивозили без згоди, знущалися, морили голодом і пропонували російське громадянство.
Про це для Новин Приазов’я розповів колишній в’язень Дмитро Нікіфорук.
Він повернувся додому в рамках обміну “1000 на 1000”. Сам Дмитро – родом з Івано-Франківщини. Спочатку відбував покарання у Коломиї за викрадення автомобіля. Через захворювання на туберкульоз його перевели до табору у Старій Збур’ївці на Херсонщині. Тут він лікувався, відбував покарання – і зустрів повномасштабне вторгнення РФ.
Дмитро згадує, як після окупації прийшов начальник виправного закладу й оголосив, що їжі у виправному закладі вистачить лише на кілька днів.
«Сказав, що у нас їжі тільки на два місяці. Якщо не буде ніякого постачання, то відкриє ворота і випустить нас. Але минув місяць – і він просто сам виїхав, тому що не хотів переходити на бік РФ. Забрав свою родину і виїхав з Херсону. Ми так і залишилися там. Потім дуже багато, хто там працював, вже «перевзулися» на російський лад і почалося пекло», – розповів він.
Після того, як прийшла російська окупаційна влада, почалися знущання над в’язнями.
«Нас били дуже сильно в колонії – десь годину безперервно. Били дубинками, ставили на розтяжки. Я був повністю синій: від грудей аж до колін, я був повністю синій і десь приблизно неділю ходив кров’ю в туалет», – згадує чоловік.
Російські окупанти годували в’язнів лише гречкою, каже Дмитро.
«Ми два місяці приблизно майже їли одну воду. Навіть дріжджів не було, щоб хліб зробити. Гречка з’явилася ближче до літа», – розповів колишній в’язень.
За його словами, у в’язниці перебували півтори тисячі осіб. Окупанти вивозили засуджених з правобережної Херсонщини у 2022 році перед деокупацією – щодня по 250 осіб. Через окупований Крим українських в’язнів везли далі до РФ – Краснодар, Волгоград тощо. Дорогою знущалися й називали “нацистами”.
«Якщо дізнавалися, що хтось із західної України, то ставлення було в рази гіршим. Вони ж думають, що ми – найгірші люди, які є у світі. Були випадки, що хлопців били дубинками, а одному ногу прострелили. Ставилися як до свиней, не як до людей. Усюди голову вниз, усюди били по плечах, по голові, ставилися дуже погано», – розповідає колишній в’язень.
Понад рік українських в’язнів тримали окремо від інших засуджених на території РФ, притягували до різної роботи.
Дмитро пробув у колонії Волгограду до 31 січня 2025 року. У полоні їх схиляли до російського громадянства. Проте з принципу не пропонували цього уродженцям заходу України.
«Хто з західної України, категорично не пропонували, тому що вони нас найпершими ворогами вважають. А деякі люди з Херсонської області отримували громадянство РФ. Хто хотів, той брав. Кожен думав за себе, щоб йому там легше було», – пояснив він.
Після завершення термін ув’язнення 31 січня 2025 року Дмитра за рішенням російського суду перевезли до Центру тимчасового тримання іноземних громадян. Його й інших українців там звинуватили в незаконному перетині російського кордону.
Про обмін росіяни полонених не попередили.
«Та ж сама в’язниця для мігрантів. Ми там заповнювали анкети, що погоджуємося на депортацію через третю країну. Я там пробув чотири місяці. 21 травня вночі до нас зайшли в кімнату, сказали: «Збирайтеся, ви через годину переїжджаєте». Не сказали, куди нас везуть, взагалі нічого не сказали. Відвезли нас до Москви, теж у таку саму службу міграційну. Там ми пробули десь годин 9.
Побачили, що заїжджають автобуси. Почали нас знову жорстко приймати, заходили одразу головою до землі повністю, били, знущалися, закидали в автобус, наручники на руки і на ноги. Всю дорогу ми їхали – голову вниз, хто піднімав голову хоч трохи, одразу били електрошокером. Я за всю дорогу до білоруського кордону разів десять шокером отримував», – розповів Дмитро.
За його словами, з 2022 року і аж до повернення в Україну його вважали зниклим безвісти. Крім того, за час перебування в полоні Дмитро схуд на 30 кілограмів.
Раніше ми писали, що під час обміну полоненими у форматі “1000 на 1000” Росія передала Україні щонайменше 15 засуджених, яких було примусово депортовано з колоній на Херсонщині та Миколаївщині в листопаді 2022 року.